Бомчик

Головна   Читай   Бомчик

Автор:      МИР Галка Дата публікації:      27.03.09 Обсяг файлу:      25 кб Ціна:      0 Горіхів Жанр:      Поезія Вікова категорія:      Від 6 до 9 років Рейтинг:        Переглядів:      381 Ілюстрації:      Відсутні Кількість скачувань:      6

Опис:

Бомчик Чи ви чули? Дощик лив, А наш Бомчик − купа див − Спав у квіточці та снив. А як виспався, умився, Виліз тихо, зажурився, Дощика чомусь немає, З ким у піжмурки заграє?! Хитрий Мурко Вечір горнеться до свічки, Сонько тулиться до щічки, Ліжечко теплом шепоче: − Казки хочу, казки хочу. Геть розбіглись босі ноги Престарезної дороги, Загорнулись у тумани. Де ж ту казочку дістану? Причаївся Мурчик нишком, Хвостик витягнув з-під ліжка. Думає, що я не знаю, Де він казочки складає. Місяць Місяць викотив на луг Світлячковий капелюх, Розсмішив кирпаті зорі, Гуртом сховані в коморі, Розгулявся, роздобрівся Та й на повен зріст з’явився. Жабки Лапка до лапки − сплять собі жабки. Теплі й великі сняться канапки, Мушки у ротику, різні компотики. І довгоносики носик за носиком. Спали б і спали, їм солодко в дотиках, Тільки задуже бурчить у животиках. Лічилочка Ходив полем пальчик. Голо-голо. Другого став кликати: Йди-но в коло, Третього припрошував Танцювати. А четвертий − той зірвався Поскакати. П’ятий − хлопець-молодець, Гопакує, Сам навприсядки іде Ще й рахує: − Раз, два, три, чотири, п’ять, Будем разом танцювать. Сонько На освітленім горбочку Нічка сонька за сорочку Ухопила, упіймала, Грізно пальцем налякала, Бери, хлопче, не гуляй. А дитинку розважай. Горішки Стала на дибусеньки тихо-тихо, Дотяглася мисочки, там – горіхи. Смакувала б досита, було б втіхи, Зубки ж налякалися, лихо моє, лихо. Зайчику Зайчику, лапанчику, Зачекай медянчика, Коляда вже йде. Шопкою, козою, Сміхом з бородою, Янголом, царями Та колядничками. Стриконик Коник пелюстку лоскоче, Ніжкою б’є серцевинку, Жовтий маленький клубочок Тішиться й пухкає дзвінко. Кажан Призігнена ніжка місяця, Скотивши набридливу перину, Солодко потягнулася. Ой-я. І старий кажан Знову переплутав ноги з головою. Їзда Сніжинка по шибці на задку їхала. Дві ноги простягнула, Двома руками до мене стукала, Ще й крильцями товаришок підштовхувала. Поки ті дорогу не перегородили. Тепер плаче, небога. Їзда називається!

Відгуки: