Паперовий Гриць

Головна   Читай   Паперовий Гриць

Автор:      МИР Галка Дата публікації:      27.03.09 Обсяг файлу:      29 кб Ціна:      0 Горіхів Жанр:      Поезія Вікова категорія:      Від 6 до 9 років Рейтинг:        Переглядів:      349 Ілюстрації:      Відсутні Кількість скачувань:      3

Опис:

Паперовий Гриць 1 Ніг на плечі не кладіть, А тихцем сюди ходіть. Будем коїти дурниці: Із паперу робить Гриця. Витнемо йому голівку, Покладемо на долівку, Додамо два гострі вуха, Щоб він завжди чув, що слухав. Ніс прикріпимо ще щільно, Щоб не пхав куди не вільно. Вставимо теж оченята, Щоб вмів бісиків пускати. Виріжемо тулуб, руки, Ротик тихий, щоб ні звуку. Поки слід йому мовчати, Інших щоб не турбувати. Ще нам треба взяти ніжки, Одягнути босоніжки, Не забути про волосся І про шию − й буде досить! От і Гриць належним чином. Добрий, чемний, тільки дивний. Мабуть, щось таки бракує... А, та він не вередує. От у чому вся причина. Може, Гриць не є дитина?! Загадка 2 Сіре та хвостате Залізло до хати, З’їло все, що було, А потім чкурнуло. Розслідування 3 Щойно місяць надув щічки, Хтось черпнув ковшем водички І всі трави окропив, Буцім дощиком полив. Перш, ніж протокол складати, Слідчий вирішив спитати: − Хто усе це натворив? Хто дощівки наносив? − Мабуть, той, я так гадаю, Хто у Львові промишляє, Хто учора на Риночку Випив квасу повну бочку.− Таку відповідь одважив Кіт, що молоко сам пражив. Але нишпорка Чомусь Інше щось шепнув комусь, Спонукаючи признатись Всіх, хто думав одцуратись. А роса, краса нівроку, Мовчки усміхалась збоку. Герой 4 На татамі у піжамі Гопки демонструє мамі, Копняки, перекидання (Не повірите – від рання До самісінької ночі) Той, що вчора скиглив, хлопчик, Коли дав йому ляща У чоло Степан Свища. Нині ж Дмитрик не проґавить, Намне боки, ще й поправить. Начувайтесь, розбишаки, Попечете в нього раки. Тож не лізьте із лящами, Підніжками, стусанами, Хоч зі шкури повилазьте, Дмитрик вміє битись краще. Пошуки 5 Походжає взад-вперед Кіт, шукаючи десерт. Так до скруту йому треба Вгамувать свої потреби. Тож прискіпливо шукає Той полумисок, що має Невимовний аромат. Глипає вперед-назад, Пропітнів, споневірявся, Разів сто вже облизався. В кожну щілку прозирнув, Де він тільки вже не був. Кружкома по хаті ходить, Місця собі не знаходить, Напустився б пазурами, Розшпурляв би стусанами, Вирядився би блукати, Тільки б швидше розшукати. Раптом − щастя сяйна мить: Мишка, мишечка біжить.